|
Санітарна охорона водозаборів –важливий аспект збереження якості води при тривалій експлуатації водозаборів. Принципи і система санітарної охорони водозаборів регулюється державою - у формі законодавчих актів, нормативних документів і інструктивних матеріалів, а також контролю незалежних державних інспекцій.
Цель санітарно-охоронних заходів, що проводяться як до початку, так і в процесі експлуатації:
- обмеження або ліквідація наявних потенційних джерел забруднень;
- усунення можливості виникнення нових.
Склад цих заходів формується при затвердженні експлуатаційних запасів родовища і може включати:
а) контроль (через механізм ліцензування) всіх видів розвідки і експлуатації надр (гірські розробки, поховання стоків через свердловини...);
б) ліквідація дефектних і недіючих свердловин і гірських вироблень;
в) контроль технології всіх промислових підприємств, що діють (витоки з технологічних комунікацій і ємкостей, аварійні скидання, поховання промстоков і ін.); контроль агротехнологій (мінеральні і органічні добрива, пестициди...), контроль лісоохоронних заходів (отрутохімікати);
г) заборона будівництва промислових випарників, відстійників, шламосховищ...;
д) обмеження створення нових населених пунктів, сільгоспферми;
е) ліквідація старих і заборона на створення нових поховань (кладовищ, скотомогильників);
ж) впорядкування водопостачання і водовідведення (каналізації);
з) ... і багато що інше відповідно до місцевих умов і особливостей.
Ці заходи локалізуються в так званій ЗОНІ САНІТАРНОЇ ОХОРОНИ (ЗСО). Її розміри і положення на місцевості затверджуються одночасно з підрахунком ЕЗ і розрахунком якості води. ЗСО ділиться на пояси (у різних країнах по-різному: у Україні і Росії - три пояси):
І пояс «строгого режиму»
II пояс - охорона від бактерійних (мікробних) забруднень
III пояс - охорона від хімічних забруднень.
Кордони I поясу суворого режиму ЗСО підземного водного джерела встановлюють від одиничного водозабору або від крайніх споруд групового водозабору на відстані 15-60 м довкола станцій I підйому - для запобігання випадковому або умисному забрудненню безпосередньо через водозахватні пристрої. На території суворо забороняється мешкання людей, будівництво, розміщення різних будівель і споруд, що не мають безпосереднього відношення до експлуатації водозабору. У зоні суворого режиму забороняється знаходження сторонніх осіб, вміст худоби, а також використання органічних добрив і отрутохімікатів для насаджень і посівів. При розташуванні в безпосередній близькості до кордонів І пояси ЗСО існуючих житлових, виробничих і інших об'єктів слід зробити заходи щодо благоустрою їх територій, що унеможливлюють забруднення територій зони суворого режиму. І зона ЗСО охороняється; земля відчужується; у середині поясу суворого режиму часто створюється штучне покриття (гравійно-галечне, асфальт). Гідрогеологічне обгрунтування практично не потрібне.
Розміри II і III поясів визначаються гідродинамічним і міграційним розрахунком. Їх призначення:
Кордони II поясу розраховуються по терміну виживання хвороботворних бактерій в підземних водах: для розрахункового часу 100, 200, 400 діб (залежно від кліматичної зони і "масивності" мікробного забруднення). На території ІІ поясу забороняються всі види будівництва, які ведуть до руйнування порід і пластів, що перекривають зверху експлуатований водоносний горизонт; забороняється забруднення територій нечистотами, розміщення складів паливно-мастильних матеріалів (ПММ), сховищ, кладовищ, використання добрив і отрутохімікатів.
Кордони III поясу ЗСО визначаються швидкістю міграції хімічних забрудників. Приймається повний розрахунковий термін експлуатації, зазвичай 104 діб, але не менше 25 років. На території ІІІ поясу ЗСО забороняється розміщення складів ГСМ, отрутохімікатів, мінеральних добрив, шламонакопичувальників і інших об'єктів, які можуть бути причиною хімічних забруднень.
Основний принцип розрахунку розмірів II/III поясів: кордон кожного поясу - це ізохорона, тобто сукупність крапок, з яких забруднення досягає водозабору через заданий розрахунковий проміжок часу. Різниця II і III поясів - якраз у величині цього розрахункового проміжку часу.
На території зон обмежень необхідно здійснювати запобіжні заходи: виявляти і ліквідовувати існуючі водопоглинальні колодязі; тампонувати старі і непрацюючі свердловини, привести в лад різні існуючі виробничі об'єкти і населені пункти. Цими заходами досягається необхідний захист експлуатованого водоносного горизонту від всіляких забруднень з поверхні землі.
Контроль за станом ЗСО здійснюють органи Державного санітарного контролю.
|
